Кремлівський лідер заявив про те, що Росія перемогла б у війні з Гітлером і без участі України. Він сказав це про країну, яка поклала на вівтар Перемоги найбільше людських життів у Європі.

Чи можна образити більше наших ще живих ветеранів війни? Чи це не найбільше знущання з пам’яті  живих і полеглих у боях українців?

***

За роки війни до лав Червоної армії було мобілізовано понад 7 млн. громадян Української РСР (а не 4,5 млн. чоловік, як вважалося досі), що становило майже 23 відсотки особового складу Збройних Сил Радянського Союзу.

***

Українська РСР була другою за представництвом у радянських Збройних Силах після Російської Федерації. З’єднання чотирьох Українських та двох Білоруських фронтів на 50-80 відсотків  складалися з мешканців республіки. Уродженці України становили значну частку вищого командного складу Збройних Сил СРСР. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів. Серед генералів та адміралів нараховувалося близько 300 представників України.

***

Серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу (найвищий на той час ступінь відзнаки) є імена 32 синів України, а в числі тричі Героїв – наш земляк Іван Микитович Кожедуб.

***

Внесок України в перемогу ліг на плечі народу тягарем неймовірно важких утрат, яких він зазнав на фронтах війни: з понад 7 млн. мобілізованих з України близько 3,5 млн. наших земляків полягли в боях, померли від ран або пропали безвісти в лавах Червоної армії. Кожен другий із тих, хто лишився живим, став на все життя інвалідом.

***

Друга світова війна спричинила значні демографічні зміни в нашій країні та істотно підірвала генофонд України. З 1 січня 1941 р. до 1 січня 1945 р. населення республіки зменшилося з 41 млн. до 27,4 млн. чоловік.

***

Одним із важливих чинників боротьби проти фашизму в Україні став антинацистський рух Опору. За деякими оцінками, в ньому брали участь понад 300 тис. осіб, об’єднаних у підпільні групи й організації, партизанські загони та з’єднання.

***

Сотні тисяч українців віддали своє життя в боях за визволення Румунії, Польщі, Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, Австрії. Серед 589 нагороджених однією з найвищих відзнак того часу – медаллю «Золота Зірка» за битву за Берлін, 100 – українці.

***

Славні українські полководці -10 командувачів фронтів і родів військ і 24 командувачі армій, серед яких маршали Малиновський Р.Я.,Єременко А.І.,Тимошенко С.К., Федоренко Я.М.,генерали армії Черняховський І.Д. і Кирпонос М.П., адмірал Головко А.Г., маршали Москаленко К.С., Рибалко П.С., Кулик Г.І., Судець В.О., Руденко С.Г., Гречко А.А. та інші – вели свої війська на Берлін в ім’я спільної з цивілізованим світом перемоги в Другій світовій війні.

За 1944-1953 роки в Галичині, на Волині й Рівненщині було репресовано, лише за офіційними даними, 500 тисяч осіб, із них заарештовано 134 тисяч, убито понад 153 тисячі, виселено за межі України 203 тисячі.

Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських утрат СРСР.

***

На руїни перетворилися 720 українських міст і містечок, 28 тисяч сіл, з яких 250 спалено вщент, знищено 16,5 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних закладів, 33 тисячі шкіл, вишів, технікумів та НДІ; а також понад 33 тисячі колгоспів, радгоспів, МТС.

***

Під час евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні міста. Підприємства, за створення яких український народ заплатив власною кров’ю (в буквальному розумінні цього слова), упродовж 1930-х рр. стали основою створення військово-промислового комплексу в східній частині СРСР у повоєнні роки.

***

Українці воювали проти Німеччини і в складі інших армій та військових частин, зокрема, багато з них служило в американській і канадській армії (в останній їх нараховувалося 40 тис.). Вони воювали і в французькому Русі опору. Тисячі українців служили в польській армії генерала Владислава Андерса і брали участь у військових діях на британській стороні в Єгипті, Лівії та Італії. Також західні українці становили 2% складу польської дивізії ім.Тадеуша Костюшка та 70% чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи.

***

Кореспондент газети «Saturday Evening Post», відвідавши в 1945 p. Україну, з жахом написав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було, насамперед, українською війною. Жодна європейська країна не постраждала більше від глибоких ран, завданих своїм містам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі».