Центр комунікацій

V Міжнародна науково-практична конференція «Розбудова
внутрішніх систем забезпечення якості у ЗВО України» цього року стала не просто майданчиком для фахових обговорень –
вона окреслила стратегічні контури того, як українська вища освіта
входить у нове десятиліття впровадження ESG-2015

Ректор КНУ Володимир Бугров, відкриваючи захід, нагадав, що масштаб цієї трансформації часто непомітний зсередини, але очевидний збоку: «Попри всі виклики, які створює повномасштабна війна, ми тримаємося і працюємо… Це величезна трансформація». Справді, Україна відмовилась від контролю як мети та перейшла до логіки партнерства – між університетами, державними інституціями та агентствами».
Європейський вимір конференції підсилила Сюзанне Конце (Susanne Conze), очільниця напряму вищої освіти в Єврокомісії. Вона підкреслила, що Україна інтегрується в європейську систему якості швидше, ніж багато країн-членів ЄС.

Першу панель конференції – «Закон України “Про вищу освіту” і ESG-2015. Розбудова зовнішніх систем забезпечення якості вищої освіти: досягнення, проблеми й перспективи (національний вимір)» модерувала Жанна Таланова, заступниця координаторки проєкту National Erasmus+ Office in Ukraine.

Учасники панелі відзначили, що виклики, які супроводжували становлення системи якості протягом останнього десятиліття, були масштабними. Водночас саме завдяки цим викликам сформувалися ті механізми, які сьогодні здаються звичними: акредитаційні процедури, кваліфікаційні центри, Національна рамка кваліфікацій, незалежність агентства. Усе це було буквально вибудовано «з нуля», у складних умовах реформ, суспільних змін і війни.
Історичну перспективу розвитку законодавства та інституцій окреслив Сергій Квіт – президент НаУКМА й один із архітекторів освітньої реформи. Поступовий розвиток Національної рамки кваліфікацій розглянули через оцінки Юрія Рашкевича – професора «Львівської політехніки», ексзаступника міністра освіти та члена Національного агентства кваліфікацій. Він підкреслив, що НРК пройшла тривалий шлях і сьогодні повністю гармонізована з європейськими рамками.
Система кваліфікацій у національному контексті була розглянута крізь призму трьох опор: процедур оцінювання, матеріально-технічного забезпечення та довіри. Про це розповів Юрій Баланюк, керівник Національного агентства кваліфікацій. Погляд на культуру якості як на внутрішню цінність, а не нормативну вимогу, розкрила Наталя Стукало, заступниця голови НАЗЯВО. Не менш вагомим був акцент Олега Шарова, генерального директора директорату вищої освіти та освіти дорослих МОН, який нагадав про роль узгоджених дій державних інституцій. Адміністративне навантаження на університети є одним із системних викликів, на думку Олександра Якименка, першого заступника Голови Державної служби якості освіти.
Перша панель показала: зовнішня система забезпечення якості в Україні вже сформована й загалом відповідає європейським підходам ESG. Водночас учасники наголосили, що справжня трансформація відбувається не в документах, а в людях, у щоденній інституційній поведінці та спільних цінностях. Лише на основі довіри, відповідальності й автономії система може бути стійкою та дієвою.

Зовнішні механізми – це лише половина шляху. Інша половина починається всередині університетів: у тому, як вибудуване управління, як працюють внутрішні процедури, як організована комунікація та як реалізується відповідальність усіх учасників освітнього процесу. Саме цим питанням була присвячена друга панель заходу – «Розбудова внутрішніх систем забезпечення якості у ЗВО України».

Вона стала майданчиком відвертого й надзвичайно змістовного діалогу ректорів про те, як формується внутрішня система забезпечення якості в університетах – не «за документами», а в реальному житті інституцій, що працюють у різних регіонах країни й у різних умовах.
Модератор панелі, проректор КНУ Андрій Гожик наголосив, що будь-які процеси в аудиторії можливі лише тоді, коли адміністрація створює для викладачів відповідні умови.
Ректор СумДУ Василь Карпуша підкреслив: для його університету якість – це «основа стійкості й успішності», що пронизує всі напрями роботи та охоплює всіх стейкхолдерів. Ректор НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Анатолій Мельниченко акцентував на іншому аспекті стійкості – фундаментальній освіті, яку не можна замінити прикладними «короткими курсами». Проректор Львівського національного університету імені Івана Франка Андрій Гукалюк зауважив: внутрішня система якості спирається не лише на процедури, а насамперед на довготривалу інвестицію в професійний розвиток викладачів і гарантів освітніх програм. Ректор Чернівецького національного університету Руслан Білоскурський нагадав, що культура якості базується на прожитому досвіді й цінностях, а правила працюють лише тоді, коли спираються на внутрішнє переконання, а не лише на примус. Ректор НТУ «Дніпровська політехніка» Олександр Азюковський говорив про університет як простір, де освітній продукт одночасно є і «товаром», і «послугою», а студент – і клієнтом, і партнером. Проректор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Борис Самородов представив організаційний розвиток, пов’язаний з міжнародним досвідом й менеджерськими змінами.
Ректор КНУ Володимир Бугров розгорнув тему якості у ширшій площині – як мережі взаємодій між університетами, регіонами й суспільством, у якій кожна інституція займає своє місце: регіональний лідер, класичний університет, переміщений ЗВО чи технічний заклад з багаторічною історією.