Лариса Кіт

У День Героїв Небесної Сотні представники Шевченкового
університету прийшли вшанувати тих, хто віддав життя
за Свободу та Незалежність України. Студенти, ліцеїсти,
співробітники та представники адміністрації КНУ поклали квіти
до Пам’ятного меморіалу на Алеї Героїв Небесної Сотні
та до Стіни пам’яті полеглих захисників України на Михайлівській площі у Києві

«20 лютого 2025 року, одинадцята річниця початку російсько-української війни. Це день, коли ми вшановуємо пам’ять тих, хто віддав своє життя за демократію, за свободу, за європейські цінності», – зазначив ректор КНУ Володимир Бугров.
Одинадцять років триває російсько-українська війна, але вона почалася задовго до 2014-го – ще тоді, коли Україна вперше заявила про свій європейський вибір. «Україна здавна є європейською країною, для українців найвищими цінностями є Гідність та Свобода, за що поклали своє життя Герої Небесної Сотні, і за що тепер віддають своє життя наші захисники й захисниці», – наголосив ректор.
На Алею Героїв Небесної Сотні разом із представниками Шевченкового університету віддати шану Небесній Сотні прийшла і Посол ЄС в Україні Катаріна Матернова.
Вшановуючи пам’ять полеглих Героїв, представники Шевченкового університету також взяли участь в акції «Ангели пам’яті», що відбувається щороку з ініціативи журналістки, громадської діячки та випускниці Університету Анжеліки Рудницької.
Покласти квіти до Стіни пам’яті полеглих захисників України на Михайлівській площі разом зі співробітниками та представниками адміністрації КНУ прийшли студенти ННІ публічного управління та державної служби, учні Українського фізико-математичного ліцею КНУ.
«Цього дня відбулися наймасовіші розстріли протестувальників під час Революції Гідності, – нагадав проректор Тарас Компанець. – Але ці люди й ті події змінили хід історії».

Історичний вимір
Української Революції
День Героїв Небесної Сотні продовжився у КНУ лекцією на тему української революції як події світового масштабу. Говорили про те, чим вона є в історичному вимірі, міркували про геополітичну долю Європи й світу. Лектором виступив декан історичного факультету Іван Патриляк.
«20 лютого 2014 р. – у день найбільш масових розстрілів Революції Гідності – було вбито 48 цивільних, 158 поранено, – нагадав Іван Казимирович. – Цього ж дня росія почала окупацію Криму Отже, 20 лютого 2014 року – річниця не тільки розстрілів, а й початку війни, яка триває досі й ми не знаємо, чим вона завершиться. Це не простий збіг подій, а події одного ланцюга – реалізації росією масштабного плану великої операції (останні три роки вони називають її «сво») з дестабілізації України, знищення української держави, з перегляду результатів холодної війни, перетворення Європейського континенту на задвірки рф».
Професор Іван Патриляк наголошує, що Революція Гідності – «лише частина процесу, що розпочався ще у XX ст. – процесу формування української нації як модерного явища. На жаль, до XX ст. українці як явище модерної політичної нації, не з’явилися – з різних обставин. І лише з розпадом СРСР почалася реалізація модерного українського національного проєкту».
Іван Казимирович переконаний у тому, що нині Україна перебуває у точці біфуркації: «Українські громадяни сьогодні на шляху до свого оформлення у політичну націю, яка хоче самостійно вирішувати свою долю, зберегти за собою право міняти тиранів. А збоку є тиранічна країна, що починає окупацію України, користуючись моментом хаосу і внутрішнього конфлікту, який завжди є у революції».
На думку професора Іван Патриляка, саме тепер буде створено нову систему міжнародного права. Є кілька можливих опцій для європейського континенту – і лише в одній з них Європа повертає собі суб’єктність. Поки Європа вустами своїх провідних політиків принаймні декларує свою готовність до такого варіанту. Але це потребуватиме рішучих заходів: різкої мілітаризації й внаслідок неї ревіталізації, падіння рівня життя, зміни підходів до прав людини, обов’язкової військової служби та інших непопулярних речей, про які європейці давно забули. Багато від чого Європі доведеться відмовитися, якщо вона хоче вижити як політичний гравець, а не м’яч у чужій грі.
Випереджаючи ще ненаписані рядки підручника новітньої історії світу, Іван Казимирович підсумував:
1) Революція 2013-2014 рр. була неминучою. Вона стала завершальною фазою трансформації українського суспільства у повноцінну модерну націю. Залишалося тільки дати остаточну відповідь на питання: чи маємо ми повноцінну суверенність, чи лише обмежену. Українці зробили заявку на повноцінний суверенітет і це викликало реакцію наших консервативних імперських сусідів, що вилилося у війну.
2) Ми живемо в епоху геополітичної трансформації, колосальних тектонічних зсувів у міжнародній політиці, які завершаться новою архітектурою міжнародного права принаймні на європейському континенті – укладенням якихось договорів, що на якісь 30, 40, 50 чи 100 років стабілізують ситуацію. Тобто в якійсь стадії цю ситуацію заморозять. Чи буде там Україна – ми поки не знаємо достеменно. Але питання навіть не тільки в нас: чи буде Європа мати голос у цій системі міжнародного права чи європейські країни будуть просто розтягнуті у різні сфери впливу?