Тронько 4У липні цього року в Україні на державному рівні відзначатиметься 100 років від дня народження видатного вченого, громадського й політичного діяча, Героя України, академіка П.Т. Тронька. Для нашої Альма-матер ця дата знаменна з огляду на те, що Петро Тимофійович навчався й певний час працював на історичному факультеті Київського державного університету, і впродовж усього свого життя підтримував з ним тісний зв’язок.

Майбутній академік і громадсько-політичний діяч народився й виріс на Харківщині. У молоді роки був активним діячем комсомольського руху. З початком війни пішов на фронт, брав участь в обороні  Києва, Харкова, Сталінграда, визволяв Ростов-на-Дону, пройшов з боями Донбас, двічі був контужений. Після визволення Києва Петро Тронько очолював Київську обласну й міську комсомольські організації,  разом зі студентами історичного факультету зініціював участь молоді у відбудові Хрещатика, зруйнованої будівлі університету. У повоєнні роки навчався на історичному факультеті Київського державного університету.

У 1951 р. П.Тронько захистив дисертацію й отримав ступінь кандидата історичних наук. У 1951-1960 рр. він обіймав посаду секретаря Київського обкому КПУ. Середина 50-х рр. ознаменувалася будівництвом нових корпусів Київського державного університету в районі ВДНГ, до якого Петро Тронько також мав стосунок як один із керівників області. Крім того, у 1952–1955 рр. він працював за сумісництвом на кафедрі історії СРСР, пізніше вийшли друком його монографії, присвячені подіям Другої світової війни.

У 1961 р. П.Т.Тронька призначено на посаду заступника Голови Ради Міністрів УРСР, яку він обіймав до 1978 р. На цьому високому державному посту Петро Тронько опікувався питаннями гуманітарної сфери (освіта, наука, культура). Під його егідою створено Музей народної архітектури та побуту в с.Пирогів, відроджувалися пам’ятки  Хортиці на Запоріжжі та Переяслава, які за часів незалежної України  набули статусу національних заповідників. 60-70-ті рр. ознаменувалися створенням монументальної 26-томної «Історії міст і сіл УРСР», написання якої здійснювалося 100-тисячним авторським колективом з усіх областей, міст і сіл України під керівництвом П.Т.Тронька, який був головою редколегії цього фундаментального видання.

Після відставки з посади заступника Голови Ради Міністрів УРСР П.Тронька обрано академіком АН УРСР та її віце-президентом. Він заснував і 198198019згодом  очолив відділ історичного краєзнавства при Інституті історії України (1979 р.), який пізніше було перетворено у відділ регіональних проблем. Петро Тимофійович обирався депутатом ВР УРСР 9 скликань, активною була його громадська діяльність. 22 роки  очолював Українське товариство охорони пам’яток історії та культури. П.Тронько став одним із засновників і головою Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара. За сприяння фонду в другій половині 90-х – на початку 2000-х рр. відбудовано, зокрема, такі визначні пам’ятки історії та культури України, як Михайлівський Золотоверхий собор і Успенський собор Києво-Печерської Лаври.

На початку 90-х рр. зусиллями П. Тронька була створена Національна спілка краєзнавців України, яку він очолював упродовж двох десятиліть.

У 2000 році указом Президента України П.Т. Тронько удостоєний високого звання Героя України «За визначні особисті заслуги перед Україною в розвитку науки, відродженні та збереженні історико-культурної спадщини українського народу». А свідченням його пошанування в науковому товаристві є той факт, що  П.Т. Тронька було обрано Почесним доктором і Почесним професором 13 провідних університетів країни, однак найбільше пишався, як сам зазначав, званням Почесного доктора Шевченкового Університету. До кінця свого життя він підтримував зв’язок з Альма-матер, брав участь у відзначеннях Дня Перемоги, інших важливих заходах.

Помер П.Т. Тронько 12 вересня 2011 року на 97-му році життя і похований на Байковому кладовищі в Києві.

Цьогорічний ювілей, який відзначатиме наукова спільнота і громадськість, має стати даниною пам’яті Людині, життя якої стало прикладом служіння  Україні, Людині, яка доклала колосальних зусиль для піднесення національної культури, сумлінно працювала на благо рідного народу і залишила по собі неоціненну наукову та соціокультурну спадщину.

 

Андрій ПЕТРОВСЬКИЙ,

студент 1 курсу магістратури історичного факультету