ГульЧ_9261Серед студентів кримських вишів, які перевелися на навчання до нашого університету навесні 2014 року, була й Ельвіра Муртазаєва, нині студентка третього курсу Інституту філології (за спеціальністю переклад з англійської мови). Ми запитали в неї про те, як ведеться кримчанам у нашому Університеті, як вони почуваються в нових реаліях та чи сумують за домівкою

– Ельвіро, де Ви навчалися раніше? чому обрали саме КНУ імені Тараса Шевченка?
– Після закінчення школи я  вступила до Кримського гуманітарного Університету (м.Ялта), але події 16 березня 2014 року змінили моє життя. Було непросто прийняти правильне для себе рішення, адже мені ще ніколи не доводилося відриватися так далеко від батьків і рідних. Отже, на початку квітня я опинилася в Києві – це  була моя перша поїздка за межі Криму. Вважаю, що мій вибір університету був правильним, бо наразі маю можливість не тільки здобувати якісну освіту, а ще й розвиватися творчо. Важливо вчитися саме там, де тобі комфортно і можна здобути необхідну професійну підготовку – КНУ саме такий вищий навчальний заклад.
Після закінчення університету я мрію знайти гідну роботу за своєю спеціальністю, багато подорожувати і, звісно, допомагати батькам, які зараз, на жаль, перебувають на анексованій території.
– Ви добре володієте українською. Як швидко її опанували?
– З українською мовою в мене ніколи не виникало проблем,  вільно говорила нею задовго до переїзду, адже в школі навчалася у профільному українському класі.
– Наскільки, на Вашу думку, відрізняється життя й навчання в Києві від кримських реалій?
– На перший погляд, студентське життя в КНУ досить різноманітне,  є чимало речей, на які дійсно хочеться витратити свій час, але більшість з них часто проходить стороною, не вистачає якоїсь єдності, згуртованості. Така сама ситуація і в гуртожитку. Коли я жила в Ялті, ми часто влаштовували спільні походи в ліс чи ще кудись. За будь-якої потреби завжди можна було звернутися до сусіда по блоку чи коридору. Там ми були як одна велика сім’я, усі знали одне одного…
Говорячи про різницю в навчанні, можу зазначити, що рівень підготовки в КНУ, звісно,  вищий, але студентам припадає не так багато уваги, як хотілося б. Більшість викладачів вимогливі – і рівень цих вимог однаковий для усіх. Хоча, на мій погляд, вивченню другої іноземної мови приділяється недостатньо уваги. На жаль, зовсім немає викладачів, які є носіями мови. Студентам не пропонують навчальні програми чи програми стажування за кордоном, або ж ми просто про них не знаємо. Практична форма навчання подобається мені набагато більше за самостійну чи письмову. Так, на мою думку, розвивається більше корисних навичок і здібностей професійного прекладача і лінгвіста.
– Що означатиме для Вас перемога Джамали на Євробаченні-2016?
– Я щиро бажаю Джамалі перемоги, завдяки якій про кримських татар говоритиме увесь світ, і це бодай трохи допоможе нам у поверненні Криму.