У внутрішньому дворику Головного корпусу університету за ініціативи Ради ветеранів війни і праці університету та за участі самих ветеранів, проректора Володимира Бугрова, студентів-філологів та філософів, представників інших структурних підрозділів висаджено пагін Шевченкової верби та священний дуб Григорія Сковороди.

Верба ШевченкаВисаджена гілка верби Шевченка в тому місці, де «він вічно живий» та дуба Сковороди, дух якого постійно витає в стінах університету – прекрасний приклад виховання молоді, її духовного збагачення.

Розпочав акцію співорганізатор багатьох заходів із зміцнення культурної спадщини, випускник юридичного факультету, генерал юстиції, краєзнавець Борис Войцехівський. Він розповів про історію Тарасової верби. Під час заслання на Кос-Аралі Тарас Шевченко знайшов на дорозі гілочку верби, посадив її – і незабаром виросло дерево, в затінку якого поет любив відпочивати. У 1963 році напередодні 150-річного Шевченкового ювілею з Казахстану привезли кілька гілочок верби і посадили в Києві біля будинку Спілки письменників та біля будинку поета й академіка Максима Рильського в Голосієві. У Шевченків рік – 2014-ий  українці розповсюджували пагони Тарасової верби по всій Україні. Інститут філології приєднався до акції і висадив минулого року в дворику Жовтого корпусу один із пагонів. На честь 201-ї річниці Кобзаря було вирішено висадити Шевченкову вербу і біля Головного корпусу університету.

Зважаючи на те, що Григорій Сковорода мав величезний вплив на багато поколінь українців своїми поглядами на глибини духу людського, Рада ветеранів університету вирішила висадити дуб і на честь великого українського філософа. Кажуть, що Григорій Сковорода любив три дерева – дуб, явір та вербу. І саме дуб Григорій Савич вважав священним деревом.

Вітальне слово учасникам дійства висловили проректор Володимир Бугров та заступник директора Інституту філології Олена Івановська, які наголосили на значущості верби та дуба як символів українського народу. Голова Ради ветеранів Борис Цудзевич вручив Почесну грамоту пропагандистові української духовності Борису Войцехівському та подякував за добрі справи, які він робить.

А учасники народного ансамблю української музики «Роксоланія» заспівали  пісень.

Олександра КАСЬЯНОВА