0Чергова конференція об’єднала європейських експертів, членів Національної команди експертів з реформування вищої освіти та представників закладів вищої освіти України в аудиторії імені М. Максимовича Головного корпусу КНУ. Захід організовано Міністерством освіти і науки України, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, Національною академією педагогічних наук України, Інститутом вищої освіти НАПН України, Спілкою ректорів вищих навчальних закладів України, Національним Еразмус+ офісом в Україні та Британською Радою в Україні.

Подію урочисто відкрили проректор з науково-педагогічної роботи КНУ Володимир Бугров, який привітав учасників конференції від імені ректора Леоніда Губерського, перший заступник міністра освіти і науки України Володимир Ковтунець, Президент НАПН України Василь Кремень, менеджерка проектів Темпус, Еразмус+ від Виконавчого агентства ЄС з питань освіти, аудіовізуальних заходів і культури Джулія Моро та директорка Інституту вищої освіти НАПН України і модераторка заходу Світлана Калашнікова.
Робота конференції складалася із пленарного засідання та двох сесій. Перша сесія присвячена презентації результатів проектів Темпус і Еразмус+, друга – обговоренню проектів документів із розвитку національної системи забезпечення якості в Україні.

З презентацією «Стан і перспективи національної системи забезпечення якості вищої освіти в Україні» виступив директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, Національний експерт з реформування вищої освіти програми ЄС Еразмус+  Олег ШАРОВ:

Якість освітньої діяльності – це рівень організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, що відповідає стандартам вищої освіти, забезпечує здобуття особами якісної вищої освіти та сприяє створенню нових знань .
Це знайшло відображення у плані пріоритетних дій Уряду на 2017 р. Це рідкісний випадок, коли до нього потрапляє так багато пунктів, пов’язаних із освітою. Тож насамперед ідеться про розроблення стандартів вищої освіти, концепції законопроектів щодо реформи фінансування вищої освіти, запровадження єдиного фахового вступного випробування до магістратури з права, запровадження національного репозитарію академічних текстів.
Стандарти вищої освіти
Кількість проектів стандартів вищої освіти, що мають бути розроблені до кінця 2017 р.: бакалавр – 120, магістр – 80.  Ті стандарти, які на сьогодні вже розроблено, нині готуються до затвердження. Робота над стандартами триває, у 2020-2025 роках передбачається перегляд їх концепту. Продовжується спільна робота зі стейкхолдерами над створенням національної системи кваліфікацій, галузевими рамками кваліфікацій та професійними стандартами.

Реформа фінансування
вищої освіти
Ключовою ідеєю реформування вищої освіти є переведення закладів вищої освіти державної та комунальної форм власності на формульне фінансування ВНЗ на основі  досягнень. Навколо цієї тези  консенсус досягнуто. Навколо всіх інших речей тривають дискусії. Реформування фінансування вищої освіти невіддільне від іншої проблеми –  подолання демпінгу. На жаль, сьогодні досить поширена ситуація, коли у державному чи комунальному ВНЗ отримують за одного студента-бюджетника публічних коштів на суму близько 30 тисяч грн., тоді як із контрактника беруть 18, 15 чи навіть менше 10 тисяч грн. У ситуації сьогоднішньої системи фінансування, коли фактично кошти загального та спеціального фондів перебувають у різних кишенях – це одна ситуація. Як тільки вони після реформи системи фінансування опиняться в одній кишені – це відразу боляче вдарить по навчальних закладах, оскільки суттєво зменшить середню кількість коштів, передбачених на освіту одного студента. Поступово формується розуміння цієї проблеми закладами вищої освіти. У цьому напрямку міністерство здійснює підготовчі кроки: у 2016 р. запроваджено адресне розміщення держзамовлення, стипендії зроблено досить жорстким мотиватором до навчання, у 2017 р. вперше застосовано формульний підхід для розміщення держзамовлення в магістратурі. Найбільшою темою для подальших дискусій стане статус закладів вищої освіти, адже прийнятий у вересні Закон України «Про освіту» передбачає, що статус закладу визначатиме сам виш.

Академічна доброчесність
Міністерство освіти і науки сповідує інструментальний підхід до забезпечення академічної доброчесності. Ми розуміємо, що на рівні кожного навчального закладу, факультету чи кафедри є свої тактики і стратегії вирішення цього питання. Розуміємо, що міністерство згори не може нав’язувати тактики і стратегії кожному університетові. Так, цьогоріч проведене єдине фахове вступне випробування на магістра з права, наступного року це буде розширено стосовно вступу на магістратуру з міжнародного права. Також наступного року в порядку експерименту поки що на окремих  гуманітарних галузях ми запроваджуємо технології ЗНО з іноземної мови для вступу до магістратури 2018 р., розраховуючи на те, що у 2019 р. це стане загальним правилом. Наступна тема – національний репозитарій академічних текстів, щодо якого розроблено нормативну базу і нині триває робота інструментального, технологічного характеру. Національний репозитарій – довгостроковий проект, який дасть перші результати лише через кілька років після запровадження, на повну потужність запрацює років за п’ять.
Дуже важлива стаття про академічну доброчесність у Законі України «Про освіту». Найголовніше – у нас з’явилася реальна правова база. Визначено поняття академічної доброчесності (академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ’єктивне оцінювання), запроваджено обов’язок дотримання доброчесності, порушення академічної доброчесності, поняття академічної відповідальності.
Завдяки єдиному фаховому вступному випробуванню ми реально побачили, хто як навчався на бакалавраті  з права. Комісії, які встановлювали поріг, були в цьому році неймовірно ліберальними.

Коментар Олега ШАРОВА
для газети «Київський університет»:

На сьогодні в Україні склалася ситуація, коли студентів мало – закладів освіти багато. Чимало з них дозволяють собі симуляцію якості освіти. Тож нині поставили питання, щоб хоча б між університетами, у яких навчаються за державні  (публічні) кошти, була конкуренція. Саме тому в 2015 р. запроваджено адресне розміщення державного замовлення, у 2016 р. воно було доведене до рівня широкого конкурсу. Сьогодні жоден виш не має гарантованих обсягів державного замовлення, тому він повинен працювати зі вступниками. Якщо університет хоче отримати держзамовлення, до нього мають прийти абітурієнти з високими балами на місця державного замовлення, якщо вони вважають цей навчальний заклад перспективним, таким, що може дати їм щось корисне для життя.