JpegОльга ЛЮБІЦЕВА,
професор,
географічний факультет

18 лютого 2014-го з пам’яті Дмитра не вивітриться ніколи: того  дня він ледь не загинув на Грушевського. А 19 лютого наступного року підписав контракт на проходження військової служби в Збройних Силах України. Яка почалася (і закінчилася майже за 28 місяців) у 11-му окремому мотопіхотному батальйоні.
Хто не чув про ДАП та Попасну, Опитне та Сартану, Новоолександрівку та ШирЛан? Ці та інші об’єкти й оселі – у військовій частині біографії Дмитра Винниченка. Усякого довелося «ковтнути» за цей час лейтенантові, заступнику командира роти по роботі з особовим складом: і обстріли «Градів», і бойові зіткнення, і нічні чергування, і мешкання в холодних та «багатих» на різну живність бліндажах, і втрату бойових побратимів, і цікаві знайомства… Старанність, сумлінність, принциповість, вірність військовому обов’язку магістра туризму, випускника географічного факультету КНУ 2006 року, українська держава поцінувала кількома нагородами.
АТОшний період залишився в пам’яті не лише справами військовими та бойовими. Він подарував і зустріч із тією, з ким дихається легко і бачиться далеко, – Роксоланою. Свої долі закохані пов’язали в  жовтні 2015-го, і небавом спілка двох закоханих сердець подарувала світові чудову донечку Радославку. Якій не лише Дмитро та його дружина зичать мирного неба та довгої й уквітчаної життєвої стежини. Як і всім нам…