2133894932Леся Сакаль-Лісніченко

Із початком нового навчального року Університет поринув у бурхливе науково-просвітницьке та культурне життя. Різноманітні події та заходи – конференції, лекції, зустрічі, школи, майстер-класи, концерти, фестивалі та виставки – те, без чого сьогодні важко уявити саморозвиток та самовдосконалення. На одному з таких заходів зупинимося детальніше, тому що це була лекція Євгена Глібовицького – журналіста, політолога, експерта з довготермінових стратегій, учасника Несторівської групи, відомого інтелектуала сучасності – «Як придумати Україну у світі, який придумали раніше?»
«Я прийшов, щоб посіяти у вас сумнів, бо лише це змусить вас мислити, до того ж, мислити критично», – так розпочав зустріч зі студентами пан Євген і, здавалося, з кожною його наступною тезою аудиторія дедалі більше оживлялася.

Про сучасний український хронотоп

Чи дозволяє інформаційне суспільство на сьогодні позбутися дезорієнтованості? Навряд чи. Маємо величезну кількість «кривих дзеркал», у яких важко розгледіти, що насправді відбувається. Інформаційна маніпуляція – це потужна зброя! Чи повідомляють новини на сьогоднішніх телеканалах? Ні, «новини» не повідомляють новин, вони розважають! Слоган найбільшої телевізійної служби країни «ТСН вражає»… А якщо не вражає?!
Наратив про Україну створювався за допомогою таких маніпуляцій – ідеологічних міфів, що мали на меті конструювання певного сприйняття. Таким чином, Україна для світу довгий час була відсталою версією Росії. Проте після Майдану, Криму та Донбасу світ побачив об’єктивну реальність: Україна сильна своїми громадянами.

Про феномен українця

Надзвичайно глибокий рівень травми українців у ХХ столітті (західний світ зазнавав подібного хіба в Середньовіччі) – кожне наступне покоління вражене болем і несправедливістю. Проте це спровокувало ряд наступних рис: українці не мають довіри, адже всі, хто довіряли, вимерли внаслідок воєн, голодоморів, репресій тощо. Відтак і ставлення до будь-яких правил, як до окупаційних. Як наслідок: суспільство стало сильнішим і опірнішим (від «опір»).
Громадяни України мають більшу спроможність, ніж створені ними державні інститути, вони з вищим рівнем самоорганізації, ніж європейці. А відтак і Україна міцніша та стійкіша, ніж це помітно.
Події на Майдані та війна на Донбасі показали: якщо не працює офіційна інституція, паралельно з’являється громадянська ініціатива, яка працює відмінно. І таких «латок» безліч. Проблема лише в тому, що так довго тривати не може. Приклад українського громадянського суспільства – це зародження нової форми життя.

Про довготермінову
стратегію
для студентів КНУ

Україна міцніша і стійкіша, ніж це помітно з її інституцій, проте попереду на неї чекають виклики набагато серйозніші за ті, що маємо нині. І саме сучасному студентству будуть адресовані ці виклики, адже вони живуть в епоху зламу цінностей. Треба не багато знати, а багато розуміти. Навчитися думати.
Все це можна взяти тут – у стінах університету – лише потрібно «перемогти» свою середню освіту безупинною роботою над собою, критичним мисленням та готовністю вчитися. Лише так можна вижити в тому глобальному світі, який відкривається перед університетською молоддю. Якщо будете зазубрювати матеріали, не зможете конкурувати на сучасному ринку праці. Не бійтеся перелопачувати великий обсяг інформації заради пошуку вартісної крупини. Це допоможе потім вирішувати складні завдання. Найважливіше – навчитися розуміти і осягати.
Основне, чого студент має набути в університеті, – уміння вчитися. Коли ви закінчите навчальний заклад, на ринку праці вже буде стільки нових професій, до яких вас не готували, і допомогти вам зможе тільки ваше уміння швидко адаптуватися та вчитися новому. Ринок праці не зосереджуватиметься на дипломі вашої спеціальності. Вас питатимуть, чи вмієте ви мислити критично, чи ви можете бути послідовними, чи вмієте працювати в команді, чи можете досягати результату, чи можете бути ефективними. Своє місце у світі ви зможете підтвердити лише своїм розумом.
Якщо випаде нагода поїхати на навчання за кордон, обов’язково нею скористайтеся. Це безцінний досвід. Але неодмінно повертайтеся в Україну, адже отримані вами знання не можливо так ефективно використати до місцевого контексту на Заході, як це можна буде зробити у нас.
Ставте під сумнів те, що ви читаєте. Висловлюйте свою думку і не бійтеся цього. Питання не в тому, чи цей університет буде добрим для вас. Питання в тому, чи ви зможете бути добрими студентами для цього університету.