литвин– 185-та річниця Університету засвідчує справдження слів першого ректора Михайла Максимовича: «Он есть святое дело».
Цю святу справу Тарас Шевченко визначить як нагальну суспільну потребу в апостолах правди і науки. Загалом історія університетів – промовисте мірило рівня цивілізованості людських спільнот, поступу світу. У прославленого хірурга Миколи Пирогова, діяльність якого проходила також у нашій alma mater, є прекрасні слова, що точно й повно, як на мій погляд, характеризують їх сутність і покликання: «Університет відображає сучасне суспільство, в якому він живе, більше, ніж інші установи. Якщо поглянути на університет глибше, можна впевнено визначити дух суспільства і усі громадські прагнення, і дух часу… Суспільство видно в університеті як у дзеркалі і перспективі. Університет є й найкращий барометр суспільства. Якщо він показує такий час, який не подобається, то за це його не треба розбивати чи ховати, – краще все ж дивитися і, дивлячись на час, діяти».
До цього залишається лише додати: особливо в наші дні. Бо постійні зачини перемін з червоного рядка, схоже, вже стають характерною ознакою української долі.
А відтак, кажучи словами вченого Михайла Павлова, «здесь идея университета страдает». Насамперед через те, що
«Вкраїна бачила не раз,
як тії закоханці
надвечір забували все,
про що співали вранці,
і, взявши дар від неї, йшли
до іншої в гостину;
вони не знали, що то є
любити до загину».
(Леся Українка)
Відповідно Шевченківському університету доводиться докладати надзусиль, щоб своїми красними колонами вченості та просвітництва утримувати небозвід києворуської книжності і духовності.
Ми всі несемо велику відповідальність за недопущення сьогодні та в майбутньому «стандартних провалів» України.
Саме університетська корпорація покликана до провідної ролі творення виразного майбутнього вже сьогодні. Її прямим призначенням має бути утвердження громадянськості та українськості, окреслення нової філософії Української держави.
Для цього наш Університет повинен посилювати не лише лідерство в інтелектуально-освітньому житті, а й наважитися на те, щоб стати загальносуспільним форумом, колективним духовно-моральним авторитетом суспільства, творцем великих ідей для великих відповідей на животрепетні запити доби.