юраЛише широкий розголос і міжнародний тиск можуть допомогти звільненню наших військовополонених та інших бранців Кремля, – переконаний Юрій ЯЦЕНКО, герой фільму В’ячеслава Бігуна «Сильні духом».
Стрічка розповідає про те, як відчайдушний одинак зумів протистояти системі. Юрій став першим українським політв’язнем у Росії, якого вдалося
визволити. Нині у російському полоні перебувають близько ста українців.
Їм і присвячений фільм.

«Сильних духом» дивилися разом із курсантами ВІКНУ. Вони відгукнулися на заклик Юрія написати листи підтримки українським морякам та іншим українським політв’язням. Після перегляду стрічки Юрій Яценко поділився своїми думками.

– Що давало Вам сили витримати випробування?
– Віра дає нам крила, щоб бути вільними. У тих умовах порятувати мене і зберегти мою психіку могла лише віра. Неодноразово я потрапляв у ситуацію, коли мозок говорив, що надії немає. Де знайти опору, коли здається, що весь світ навколо тебе руйнується, що немає надії на сторонню допомогу? На щастя, я зміг опертися на свої внутрішні цінності, життєві принципи, які були сформовані родиною, вихованням, релігійним світоглядом. Такі цінності втримають тебе, якщо ти готовий за них померти.
Якби я не перебудував свій світогляд, я б там не вижив. Перебувати у постійному стресі, усвідомлювати, що ти у безвиході, бачити пекло щодня – це один підхід. А можна бачити щось інше навіть за тих обставин, можна дивитися на зорі й бачити вічність, читати книжки
– У тамтешніх камерах є вікна?
– Як у якій камері – то матові, то прозорі. Вигляд із вікна теж дуже різний: інколи гарні квіти, інколи щури бігають. Коли мене вивозили на якісь слідчі дії, дивився на небо, потім усвідомлював: навколо місто, воно живе своїм життям. Особливо гостро це сприймаєш, коли тебе везуть із мішком на голові, а ти чуєш поруч машини, ви зупиняєтеся на світлофорі. Хтось комусь сигналить, хтось кричить, і ти розумієш, що тут життя зі своїми клопотами: хтось іспити складає, хтось кредити сплачує, хтось запізнюється на роботу, а у тебе своя проблема. І ніхто навіть не знає, що в тому УАЗіку тебе везуть із мішком на голові.
– Ви невиправний оптиміст.
– Чи я оптиміст? Напевне, коли ти ставиш позитивну ціль, треба вірити, що ти до неї дійдеш, бо як зневірюватися, то не захочеться йти. У тих умовах ти просто змушений бути оптимістом. І вірити.
– Як вам вдалося морально себе налаштувати?
– Я дуже старався контролювати свої думки. Я уявляв собі, що кожна моя думка великими буквами написана на небі – і всі їх бачать. Тому всі негативні думки («я тут назавжди, про мене ніхто не знає, я бідний студент») заміняв позитивними – умовно кажучи, думав про квіточки. Слідкувати за своїми думками рекомендую навіть у повсякденному житті: своїми думками ви самі будуєте свій настрій, своїми руками – власне життя. Реальність – це не стільки те, що відбувається навколо нас, скільки те, як ми це сприймаємо. Бо один крізь решітку щурів бачить, а інший може бачити зорі і вічність у космічному просторі, а хтось побачить образ Бога і буде спілкуватися з ним.
Фільм «Сильні духом» розповідає про перші 20 днів незаконного затримання Юрія Яценка в РФ. Набагато довшу історію розповідає і ще раз засвідчує злочин російської агресії проти України його книга, що незабаром вийде друком. Книга має назву «Політ в’язня» (де політ – символ свободи, як зазначає Юрій).

Спілкувалася Лариса КІТ