ВолодимирВажко переоцінити роль князя Володимира Великого в розвитку Київської Русі, адже він за час свого правління не лише її охрестив, а й зробив свою державу найбільшою та наймогутнішою в Європі.

Значення та внесок Володимира Великого для сучасного культурно- історичного простору обговорювали днями в Інституті філології. Тут відбувся круглий стіл до Дня слов’янської писемності та 1000-ліття смерті князя Володимира Великого на тему «Князь Володимир Великий – державник і хреститель Київської Русі – України».  Захід організувала кафедра історії української літератури і шевченкознавства. Її завідувачка Оксана Сліпушко та директор Інституту філології Григорій Семенюк були модераторами.

«З Володимиром Великим та його сином Ярославом українці пов’язують ідеал мудрого правителя. Тож не дивно, що постать князя вписується в будь-який контекст –  історичний, літературний, фольклорний та релігійний. Його образ широко представлений у ранньому письменстві Київської Русі та у фольклорі. Володимир зміцнював державу не лише владою та зброєю, а й культурою і духовністю», – зазначив директор Інституту філології.

У круглому столі взяли участь Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, перший проректор КНУ імені Тараса Шевченка Олег Закусило, громадський і культурний діяч Олег Дерев’янко, історик і письменник Володимир Сергійчук, мистецтвознавець Дмитро Степовик, Отець Іван Грицаюк, провідний сучасний український теолог і філософ Юрій Чорноморець, художник Володимир Слєпченко та ін.

Першим із гостей слово взяв Святіший Філарет. Він наголосив, що саме після прийняття християнства Київська Русь стала потужною державою, в ній почали розвиватися культура та духовність. А Володимир був першим правителем, який увів Київську Русь до простору європейської цивілізації. Однак, уважає Святіший Патріарх, не можна говорити, що князь прийняв християнство лише заради інтеграції в цивілізований світ. Насамперед, він душею відчув віру. Патріарх також нагадав, що Володимир Великий канонізований не лише православною, а й католицькою церквою, адже правив ще до розколу єдиної християнської церкви. Святого шанують у багатьох країнах світу. Зокрема, Володимирові Великому відкрито пам’ятник у польському місті Гданську. У соборі Петра і Павла у Ватикані є ікона українського князя. На ній також зображено тризуб. Крім того, цьогоріч Президент України підписав указ про відзначення 1000-ліття від смерті князя на державному рівні.

Професорка Оксана Сліпушко розповіла про довгий і непростий шлях мощей князя Володимира до його батьківщини. Тепер вони зберігаються в Києво-Печерській лаврі, їх передали в Україну 2005 року.

«Володимир Великий помер 15 липня 1015 року. Така дата вказана у «Повісті врем’яних літ». Рештки князя поховали в саркофазі Десятинної церкви. 1240 року церкву зруйнували монголо-татари. Пізніше, 1635 року, київський митрополит Петро Могила провів розкопки Десятинної церкви й знайшов там останки Володимира. На місці цієї церкви збудували церкву Святого Миколая, а мощі князя змушені були «подарувати» Успенському собору в Москві. Там вони пролежали 400 років. Напередодні Другої світової війни їх відвезли до Сталінграда. Під час блокади міста мощі зникли, проте згодом були знайдені», – зазначила Оксана Миколаївна.

Про неоціненне культурно-історичне значення особистості Святого Володимира розповів Володимир Сергійчук. Історик уважає, що 860 рік став часом відліку становлення української державності. Адже на той час уже існували три гілки влади, а Київська Русь була визнана світом як могутня країна.

Про образ Володимира в сучасному просторі вів мову професор Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова  Юрій Чорноморець. Він розповів про новітню війну, яка розгорнулася за спадщину київського князя. Головним претендентом на чужі заслуги знову стала Росія. «Для російського президента дуже важливо, щоб така знакова дата, як 1000-ліття від смерті хрестителя Русі Володимира збіглася з часом розширення меж Росії, зокрема, за рахунок України», – вважає філософ. Однак таке уявлення очільника сусідньої країни в релігійних колах УПЦ називають, як мінімум, необґрунтованим, адже Росія не є спадкоємницею Київської Русі.

Інтерактивна частина круглого столу була представлена виступом художника Володимира Слєпченка і презентацією його полотна – портрета Святого Рівноапостольного Великого князя Володимира з серії “Обрані часом”, яку митець виконав у техніці “арт-лайн”.

 

Володимир МУКАН