Одним із найбільш героїчних і найбільш трагічних епізодів Української революції 1917–1921 років був знаменитий бій під залізничною станцією Крути. Цей бій став легендою вже у 1918-му році, за часів, коли відбувалося перепоховання вихованців Юнацької школи й Студентського куреня.
Вечір пам’яті героїв Крут у нашому Університеті пройшов за участі Народного артиста України, славетного бандуриста Тараса Компаніченка. Події Першої світової війни та Української революції 1917–1921 років призвели до появи безлічі героїчних пісень. Рішення пошанувати українських героїв виконанням саме тих пісень, що неодноразово підтримували тогочасних українських захисників у бою, було принциповим, бо ж вони «йшли до бою і співали, і, співаючи, вмирали наші славні добровольці», як зауважив декан історичного факультету Іван Патриляк.
Тарас Компаніченко натхненно виконав музичні композиції, шановані і священні для учасників українських визвольних змагань 1917–1921 років. «Український революційний марш», «Гей, вкраїнці, є ще наша жива річ святая…», варіації на тему українського козацького маршу, доповнені поезією Христі Алчевської, створеної за рік після трагедії під Крутами, – гості Вечора пам’яті не стримували емоцій.
Подальші урочистості відбулися біля Пам’ятного хреста героям Крут, символічного надгробку оборонцям Української Народної Республіки на території урочища Аскольдова могила. Про трагічні наслідки бою й подальше таємне перепоховання двох вихованців Університету Святого Володимира представники університетської громади згадали й на Лук’янівському цвинтарі. До символічного надгробку й могил Володимира Шульгіна (1894–1918 рр.) та Володимира Наумовича (1894–1918 рр.) громада Шевченкового університету поклала квіти, а пам’ять полеглих українських вояків ушанували хвилиною мовчання й доброю згадкою про їхній героїчний чин.
Пам’ятаймо про звитягу крутянців, котрі виборювали для нас незалежність України!