shevchenko (1)В Інституті філології відбулися Шевченківські читання з нагоди 200-річчя від дня народження Кобзаря

«Шевченко – це той, хто посланий Богом», – такими словами розпочала організатор зустрічі  доцент, шевченкознавець Світлана Задорожна. Тарас Григорович промовляє до нас, він присутній скрізь, у серці в кожного істинного українця. Саме він нагадує нам про те, хто ми є і яка наша сутність. «Все, що ми маємо, нам у Бога вимолив Тарас Шевченко», – сказала Світлана Володимирівна, надаючи слово учасникам літературних читань «Мій Шевченко», які віршами стверджували, хто для них є Великий Кобзар.
Заступник директора Інституту доцент Валерій Чемес перед декламуванням вірша «На Великдень на соломі…» зазначив, що в своїй творчості Шевченко вчить нас любити, не лукавити, не ненавидіти. Він занурює нас у стихію народної сили й духу, саме тому нині Шевченко живіший серед живих. «Шевченкова пам’ять» дає розуміння того, куди йдемо, кого шануємо. У найтяжчі часи народ звертався і звертається до Шевченкової творчості, яка ще й досі не до кінця осягнена. Кожного разу, читаючи його поезію, ми стаємо її співавторами, бо скільки нас є, стільки ж рецепцій Шевченка. Вершиною його «лексичної парадигми» є слова водночас прості та величні – Бог, Мати й Україна. Саме ці цінності дають нам відчуття свободи та руху.
На літературних читаннях, присвячених Тарасові Шевченку, у виконанні студентів-старшокурсників та викладачів Інституту філології, зокрема доцента Галини Усатенко, завідувача навчальної лабораторії шевченкознавства Валентини Гнатенко, доцента Сергія Лучканина прозвучали вірші «Русалка», «Доля», «Думи мої…», триптих «Доля», «Муза», «Слава», «Заповіт» сербською, румунською, чеською та українською мовами, «Думка», «Тополя», уривки з поеми «Гайдамаки», «Іван Підкова» та інші.
Заступник директора Інституту філології доцент Сергій Різник, звертаючись до присутніх, сказав, що Тарас Шевченко є наше велике щастя. Якби не велич його таланту, то хто знає, чи витримали б ми такі випробування долі, які сьогодні переживаємо. Сергій Михайлович продекламував вірш «І мертвим, і живим…».
Наступною виступила завідувач кафедри шевченкознавства професорка Оксана Сліпушко. У своєму слові Оксана Миколаївна зазначила, що 100-, 150- та 200-річчя Т.Шевченка є знаковими датами в житті українців, тому що саме в ці ювілейні роки відбувалися суспільні та соціальні зміни. 2014 – це Шевченків рік, саме зараз Україна змінюється так, як хотів Тарас Шевченко. І це не випадково, адже саме він є нашою душею. Завідувач кафедри шевченкознавства продекламувала баладу «Причинна».
Насамкінець слово взяла доцент Світлана Задорожна. Світлана Володимирівна продекламувала декілька віршів-ідилій, які стверджують — сутністю нашого буття є насамперед сім’я, родина, підтвердженням чого є наскрізний образ матері у творчості Шевченка. Учасники читань обрали вірші, які відповідають їхнім порухам душі. Це, мабуть, і є справжній Шевченко.

 

О.КАСЬЯНОВА