DSC_7579На початку року до нашого Університету завітав ректор університету міста Аріель (Держава Ізраїль) професор Міхаель Зініград. Він уперше зустрівся з ректором КНУ Леонідом Губерським. У ході зустрічі ректори намітили широке коло можливих спільних наукових інтересів наших університетів, домовилися про підготовку конкретизованої Угоди про співпрацю. Другим кроком на шляху до неї стала блискуча лекція професора Зініграда про те, як перетворити технологічні розробки на бізнес.
Випускник Дніпропетровського металургійного інституту, Міхаель Зініград ось уже чверть століття живе й працює в Ізраїлі, але навідується на землі батьків, знається на українській поезії (а як вірші читає!). Упродовж попередніх десятиліть професор Зініград і його університет підтримували зв’язки з російськими вишами, тож той факт, що інтерес ізраїльських науковців нині спрямований на Україну і наш Університет, говорить сам за себе.

Історія успіху

Міхаель Зініград позиціонує себе як ректора «молодого, гнучкого та швидкого» університету. Наймолодший в Ізраїлі університет Аріель починався з невеличкого коледжу, в якому навчалося 120 студентів. Нині їх 14 тисяч (у 20-тисячному містечку Аріель, заснованому лише 1978 року).
Це сьогодні Ізраїль –  оаза технологій. У країні з 8-мільйонним населенням працюють близько 4 тисяч хайтек-компаній (що співмірно хіба зі США, де таких 3 тисячі), а 11 % ВВП складає високотехнологічна продукція. Вона ж становить близько половини експорту країни. А ще 60 років тому чи не єдиною статтею ізраїльського експорту були апельсини. Однак нація дивилася в майбутнє, і тому ще 1955 року в Інституті Вейцмана з’явилася перша компанія трансферу технологій. Уже 1971 року тут створили перший у світі ефективний препарат для лікування розсіяного склерозу «копаксон», продажі якого сягають нині сотень мільйонів доларів на рік.
Продукт генної інженерії іншої трансферної компанії, відомий сьогодні кожному, – помідори сорту черрі  (стійкі до паразитів, вони повільно дозрівають, устигаючи набрати достатньо цукру, добре переносять транспортування та довго зберігаються). Черрі селекціонуав аспірант Єврейського університету в Єрусалимі Хаїм Рабинович та його професор Нахум Кедар. Тільки університетові ця технологія принесла понад мільярд доларів!

Професору –
професорове

Компанії технологічного трансферу працюють майже в усіх університетах Ізраїлю. Вони виконують усю ту роботу, з якою не впоратися науковцеві-одинаку: наймають експертів для оцінки проекту, розробляють бізнес-модель майбутньої компанії, залучають інвесторів, якщо проект дієздатний, забезпечують юридичний супровід тощо.
Права у такій компанії діляться, як правило, за принципом «40/40/20»: 40 відсотків прибутку  отримує автор, 40 – компанія і 20% іде на розвиток лабораторії автора. Така компанія існує доти, доки не знайдеться інвестор, здатний ризикнути і вкласти 20 мільйонів, після чого «40/40/20» просто розчиняються в цьому обсязі. Тут уже інвестор отримує 85%, а «40/40/20» розподіляють між собою решта 15%.
У першу чергу, не слід боятися маленьких відсотків. Іншими словами, професору – професорове, а бізнесмену – бізнесменове. Адже останній теж ризикує – своїми грошима, і ще не факт, що ваш проект принесе достатній прибуток. Так, тепер ваша частка прямує до нуля (як концентрація речовини у безкінечно розбавленому розчині), і це небезпечно, але без цього не обійтися. Або ж ваш проект реалізують – і ви отримаєте дуже маленький відсоток, або ж ним ніхто не зацікавиться – і ваш винахід припадатиме пилом. Хороший бізнесмен каже: я дуже люблю отримувати відсотки – і наголошую на слові отримувати.
Трансферна компанія спочатку завжди збиткова – це її природний стан. Треба лише мати терпіння, адже вкладені гроші повернуться нескоро. Років 10 – 15 знадобиться для виходу спочатку на рівень самоокупності, але ж потім настане час великих прибутків.

І нехай рішення будуть випадковими

Лауреат Нобелівської премії з економіки  професор математики Ісраель Уман часто цитує повчальні слова свого вчителя: не дай тобі Боже займатися прикладними проблемами!  Справжній математик повинен займатися математикою, а застосування для його випадкових рішень нехай шукають комерсанти. Так, Ісраель Уман, займаючись виключно математикою, з’ясував, що отримані ним результати використовують у теорії ігор (аж до дуелі надзвукових літаків).
Університет покликаний займатися фундаментальними речами. Якщо вони будуть, спеціалісти знайдуть для них застосування. Важко знайти приклад чого-небудь, що досі не вдалося застосувати. На початку 30-х років минулого століття, коли йшлося про розщеплення ядра, ніхто не хотів вкладати гроші в такі дослідження (самі прискорювачі скільки коштують!), а у 1945 році світ узнав про атомну бомбу.

Феномен теплиць

Відомі на весь світ ізраїльські технологічні теплиці намагалися відтворити в багатьох країнах світу, та лише тут вони мали успіх. Суть проекту проста: держава надає науковцю гроші, готову інфраструктуру і два роки часу на розробку ідеї. До команди проекту можна включити не більше 5 чоловік. Далі –  найцікавіше: навіть якщо результату не буде, гроші повертати не потрібно. Кожен має право на ризик. Навіть якщо з 10 проектів 2 будуть успішними, результат вважатимуть добрим. Сьогодні уже 7-8 проектів з 10 дають позитивний результат, звідси така кількість стартапів в Ізраїлі.
Важливо бачити перспективу, пропонувати те, на що буде попит через 20 років. Так було створено легендарний ізраїльський «Залізний купол».
На зустрічі промисловців у Москві професорові Зініграду довелося почути заклик, який нагадав йому давно минулі часи: «Треба прищепити народові інноваційне мислення!» На думку професора, «створити інноваційне мислення» рішенням партії чи уряду категорично неможливо. Чому в США виникла Силіконова долина? Однозначно – не внаслідок  постанови ЦК. Просто треба створювати умови, в яких би кожен чітко розумів, що він робить і що отримає в результаті. Виграє кожен з учасників інноваційного процесу  – виграє і держава.
Навчити науковців думати інакше, не боятися віддати свій результат у чужі руки задля прибутку в майбутньому непросто. Однак іншого шляху, на думку ректора університету м.Аріель, просто не існує.

Лариса КІТ
«Залізний купол» – мобільна всепогодна система протиповітряної оборони, здатна перехоплювати та знищувати тактичні некеровані ракети та артилерійські снаряди, випущені з відстані від 4 до 70 км з траєкторією, що може загрожувати населеним пунктам, в 2015 році система отримала можливість знищувати маневрені БПЛА. Основне призначення системи «Залізний купол» – захист цивільного населення півдня та півночі Ізраїлю. Система здатна вражати літаки на висоті до 10 км.