ТоменкоРежисер Тарас Томенко, випускник філологічного факультету КНУ, восени 2017 року завершив роботу над документальним фільмом про будинок «Слово». Кінострічку презентували в 16 обласних центрах України та в кількох київських кінотеатрах. Студентська спільнота разом із керівництвом Університету на запрошення Тараса Томенка відвідала один із показів фільму в кінотеатрі «Київ», а також поспілкувалася з режисером під час майстер-класу в Інституті філології.

Наталя СТАРОДУБ

Про роботу над фільмом
«Будинок «Слово»
Працювали без жодного актора, тому скласти все докупи було непросто. Понад чотири роки знімальна група провела в архівах (СБУ, Софії Київської, Харкова). Увесь фільм – це пряма мова очевидців, які були причетними до цього будинку (і мешканці, і обслуга, і навіть матеріали НКВС-ників). Ми себе обмежили в часі, це 1929 – 1933 роки. За ці рамки не виходили принципово: підбирали кінохроніку, унікальні світлини.

Про сприйняття фільму
глядачами
Коли працювали над картиною, хотілося, щоб її сприйняв і масовий глядач – не лише літературознавці, філологи та інші науковці. Прагнули розповісти якісь житейські історії, щоб показати тих поетів і письменників живими – от і шукали ті ключі, які б стали близькими для глядачів.

Про зйомки подібних проектів
Так можна перетворитися на якогось «жеківського кінорежисера», коли знімати про всі будинки. На цей фільм, на роботу над ним покладено чотири роки життя, зараз плануємо знімати повнометражний ігровий фільм про Будинок «Слово». Знімати про «Роліт» – можливо, ще колись повернемося й до нього, там дійсно багато цікавого матеріалу, так само гострого. Але все ж таки найдраматичніші події в цей час діялися саме в Будинку «Слово», а не в «Роліті». Тому й вирішили знімати про Харків, а не про Київ.

Про те, що лишилося
за кадром
Перший варіант сценарію був на 400 аркушів. Для монтажу, акторського озвучення відібрали 40. Тобто 360 сторінок залишилося неопрацьованими, бо є певна специфіка цього жанру. Наприклад, дуже важко було вибудувати фразу Куліша, що його «загризали блохи». Здавалося б? Але, щоб знайти тих самих «бліх», треба було передивитися десятки метрів плівки, знайти  хроніку тридцятих років. Тижні роботи йшли на те, щоб вибудувати одну монтажну фразу. Підганяти зображення до цитати було надзвичайно важко, але водночас і надзвичайно цікаво.