емблемаНещодавно доцент Інституту філології Марина ДЕНИСЕНКО брала участь у роботі експертної групи Інституту акредитації, сертифікації та забезпечення якості освіти ACQUIN (Байройт, Німеччина) під час проведення акредитації філологічних освітніх програм Казахського національного університету імені аль-Фарабі (Алмати, Республіка Казахстан). Подібна процедура незабаром чекає і на наш Університет. Тож ми звернулися до Марини Володимирівни з кількома питаннями щодо роботи ACQUIN:

– З якою метою університети беруть участь у програмах акредитації?
– Міжнародна акредитація – це своєрідний «знак якості» для університету, який, з одного боку, підтверджує, що виш надає якісні освітні послуги, а з іншого – підвищує його соціальний статус. До цього підштовхує і мобільність студентів, адже навчання в закладі, який має міжнародний знак якості освіти, дозволяє їм: навчатися одночасно в двох країнах за програмою подвійного (dual diploma) або спільного (joint diploma) диплома, продовжувати навчання в магістратурі європейських вишів на основі уніфікованої і прозорої системи взаємозаліків. Молоді європейці, коли обирають для себе навчальний заклад, неодмінно зважають на цю перевагу.
– Наш Університет лише готується до такої процедури. Які кроки він має здійснити для її успішного проходження?
– Існують певні стандарти щодо проведення програмної акредитації (про системну нам ще зарано говорити). У першу чергу йдеться про акредитацію освітніх програм. Ми можемо сертифікувати окрему освітню програму або кластер. Це стане першим кроком Університету до проходження системної акредитації. Зазвичай, якщо одна програмна акредитація проходить успішно, вона може бути зразком для інших освітніх програм.
– Як проходила процедура акредитації Казахського університету?
– Існують єдині вимоги щодо процедури проведення акредитації вищого навчального закладу. Спочатку члени експертної групи, яких визначає ACQUIN, індивідуально вивчають пакет документів – «самооцінку вишу» (його готує університет), потім збираються для її обговорення. Після приїзду до навчального закладу проходять зустрічі «зверху-вниз»: з керівництвом університету, факультету, з викладачами, випускниками, аспірантами та студентами. Експертна група також оглядає приміщення для лекційних і практичних занять, вивчає матеріальну базу, відвідує бібліотеку і читальний зал. Особливу увагу експерти приділяють електронним ресурсам, до яких мають доступ викладачі та студенти. Також члени експертної групи відвідують бази навчальних практик, де оцінюють, яким чином та чи інша база практики сприяє формуванню професійної компетентності магістрантів і аспірантів.
Люди чомусь побоюються акредитації, думають, що експертна група приїжджає для того, аби виявити якісь недоліки. Насправді ж задача експертів – сприяти підвищенню якості освітніх послуг через низку рекомендацій, а не через критику.