823Останнім часом студентська родина нашого університету активно поповнюється. Вже понад 100 студентів із Криму виявили бажання навчатися на різних факультетах. І хоч за вікном квітень, а не вересень, біля Червоного корпусу охоче фотографуються нові студенти. Тепер це і їхній університет.
- Ви б не могли мене сфотографувати? – звернулася до мене схвильована світловолоса дівчина. Ні хвилини не сумніваючись, що вона одна з тих, хто переводяться до нас на навчання з Криму, я запропонувала їй маленьку фотосесію в обмін на коротке інтерв’ю. Яна Бережна – студентка другого курсу економічного факультету.
- Яно, а з якого університету ви перевелися?
- Навчалася в Сімферополі, в Таврійському національному університеті імені І. В. Вернадського на факультеті управління. А родом я з Херсона, із звичайної родини. Мама працює вчителькою, батько – інженером.
- Що спонукало перевестися на навчання до нашого університету?
- Ситуація, що склалася в Криму. Я не хочу отримувати російський диплом. Це категорично. Я не хочу працювати в Росії. Я хочу бути в Україні, разом з усім світом.
- Чому вибрали саме КНУ імені Тараса Шевченка?
- Коли вступала на перший курс і мала змогу вибирати серед п’яти ВНЗ, то хотіла подавати документи й на економічний факультет Київського університету. Але побоювалася, що може не вистачити балів, що тут надзвичайно високий конкурс … Мрія була, але сміливості не вистачило. Тому подала документи до Таврійського, Харківського, Донецького і до Херсонського університетів. У кожен з них пройшла на бюджет. Тоді подивилася рейтинги і зрозуміла, що мала великі шанси навчатися на бюджеті в КНУ імені Тараса Шевченка. Страшенно жалкувала, але справу було зроблено і я обрала Таврійський національний університет. Тому, коли мова зайшла про переведення, у мене з’явився шанс здійснити свою мрію.
- Як відбувалася процедура переведення?
- Ой, дуже, дуже важко. Спершу я зателефонувала в різні університети, щоб з’ясувати, де мене можуть зарахувати. Це і Львівська політехніка, і Львівський університет імені І.Франка і КНЕУ. «Ні», – не сказали в жодному з них. Але коли мені сказали «Так» на економічному факультеті університету Шевченка, я неймовірно зраділа: моя мрія може здійснитися. Майже три тижні я боялася повернутися з Херсона в Сімферополь. А коли повернулась … ось тут усе й почалося. Прийшла в деканат, щоб забрати документи. Там відповіли, що тільки після того, як напишу заяву на відрахування. Я пояснюю, що потрібно просто перевестися в інший виш, але відповідь була категоричною: пишіть заяву на відрахування. Знайомі підказали, що заборонити написати заяву на переведення нам не можуть. Ми маємо право написати, а підпишуть чи ні, то вже їхня справа.
Зрештою все підписали і пішло оформлення документів. Довго не хотіли віддавати академдовідку. Створювали багато перешкод. Але все вийшло. А тепер я дізналася, що можна просто взяти залікову книжку, а університет, який приймає на навчання, напише академдовідку.
- А в нашому університеті це теж забрало багато часу?
- Ні. Навпаки. Я тільки вчора приїхала, а сьогодні вже піду на заняття. В деканаті економічного факультету розповіли, що і як потрібно зробити. Проплатила гуртожиток, поселилася. До літа житиму в гуртожитку №8, де мешкають фізики. Пізніше переселять у 10-й, до економістів. Познайомилася зі студентами-фізиками: цікаві люди, привітні, доброзичливі.
- Як батьки поставилися до вибору вишу?
- Батько хотів, щоб я навчалась у Львівській політехніці, але мій вибір прийняв і схвалив. Зрештою, я завжди мріяла навчатися в університеті імені Тараса Шевченка.

Розмову вела
Тетяна ВОРОТНЯК