Шмальгаузен Іван Іванович1 червня 1884 р. в родині видатного ботаніка, члена-кореспондента Петербурзької Академії наук, професора Київського університету св.Володимира Йоганна Теодора (Івана Федоровича) Шмальгаузена сталася радісна подія: у цей світ прийшов хлопчик, якого батьки назвали Іваном-Людвіґом. Він був середньою дитиною в сім’ї.

1901 р. він вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету університету святого Володимира, яке закінчив 1906-го. Викладати ж в університеті почав 1906 р. як асистент професора Сєверцова.

Ще за студентських часів він розпочав дослідження в царині порівняльної анатомії. У Києві в 1906-12 рр., працюючи в Інституті ембріології та порівняльної анатомії, виконав ряд ґрунтовних досліджень, присвячених розвиткові парних кінцівок хребетних і морфології непарних плавців риб.

Ці студії дали інформацію для дисертацій: маґістерської, яку він захистив 1913 р., та докторської в  1915 році.

Упродовж 1913-1918 рр. І.Шмальгаузен працював на кафедрі зоології Московського університету.

Наприкінці 1920 р. вченого обрали професором Київського Вищого інституту народної освіти і влітку 1921 року він з Воронежа (в якому упродовж 1918-21 років був професором кафедри зоології тамтешнього університету) переїхав до Києва. Викладав курси ембріології, загальної біології та еволюційної теорії, генетики.

На початку 1922 р. з ініціативи Шмальгаузена було скликано міську конференцію зоологів, яка пройшла з великим успіхом і знаменувала собою відновлення наукового життя зоологів Києва. Конференція позитивно вплинула на зміцнення наукової діяльності зоологів Київського ВІНО. У цей час при інституті було створено кафедру зоології, що працювала на основі зоологічних лабораторій ліквідованого 1920 р. університету.

1922 р. І.Шмальгаузена обрано дійсним членом (академіком) Всеукраїнської Академії наук.

Наукову спадщину дослідника складають близько 150 наукових праць. У київський період (1921-36 роки) він займався питаннями порівняльної ембріології та експериментальної морфології. Особливо цінним є його дослідження закономірностей ембріонального росту. Вивчаючи ембріональний ріст курчати та його окремих органів, вчений установив загальний закон росту тварин – так званий “закон параболічного росту”, за яким крива росту має вигляд параболи. Дослідник довів, що в процесі індивідуального розвитку швидкість росту спадає обернено пропорційно часові, який минув від початку росту.

Шмальгаузену належать численні праці з еволюційної морфології, вивчення закономірностей росту тварин, установлення факторів і закономірностей еволюційного процесу. Низку робіт присвячено історії розвитку та порівняльної анатомії непарних плавців риб і походження кінцівок наземних хребетних. Запропонував свою теорію росту організмів тварин, в основу якої покладено уявлення про зворотні співвідношення між швидкістю росту організму й швидкістю його диференціювання. У ряді досліджень розробив теорію стабілізаційного відбору як істотного чинника еволюції. З 1948 р. студіював питання про походження наземних хребетних.

1930 р. його призначають першим директором Всеукраїнського науково-дослідного інституту зоології та біології (тепер це – Інститут зоології Національної Академії наук України, який носить ім’я вченого). Очолював його до 1941 р. Одночасно – 1936-1948 рр. – був директором Інституту еволюційної морфології АН СРСР (тепер – Інститут еволюційної морфології та екології тварин імені Сєверцова РАН). У 1939-1948 рр. у Московському університеті завідував організованою ним кафедрою дарвінізму.

1935 р. вченому було присвоєно звання Заслуженого діяча науки УСРР і того ж року обрано дійсним членом АН СРСР.

Після лихої пам’яті серпневої 1948 р. сесії Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук імені Леніна І.Шмальгаузена відсторонили від викладацької діяльності та зняли з усіх посад. У 1948-1955 рр. він працював старшим  науковим співробітником, у 1955-1963 рр. – завідувачем лабораторії ембріології Зоологічного інституту Всесоюзної Академії наук.

Нині Інститут зоології імені Шмальгаузена є головною установою в Україні і однією з провідних установ Європи з вивчення біорізноманіття тваринного світу; ця наукова установа головує у виконанні проекту з розробки та ведення кадастру тваринного світу України.

У засвіти Іван Іванович (Іван-Людвіґ) відійшов у Москві, на початку жовтня 1963 р.

Президія Національної академії наук України заснувала премію імені І.Шмальгаузена.

 

Ігор ВИННИЧЕНКО,

доцент географічного факультету