КузьменкоЮлія2Пригадую, ще абітурієнткою я йшла парком Шевченка та бачила майбутнє: ось тут я вчитимуся, сюди виходитиму після пар. Мрії здійснюються, а реалізувати себе в цьому здійсненні – наша непроста справа. Справді, відповідально для самих себе та наших наставників навчитися критично мислити, застосовувати знання на практиці, полюбити Університет в усіх його аспектах, побачити й використати великі можливості тут. Мені випала честь і нагода поєднувати навчання та роботу в своєму Інституті, бачити його життя зсередини й іззовні, робити свій невеличкий внесок у спільну справу.
Ми не маємо заплющувати очі на проблеми та бути поблажливими до себе. Де можна – змінюймо! Що проговоримо сьогодні, завтра піде на краще. Нехай Університет із майже 200-літньою історією, світовим іменем і потужною науковою базою лише примножує свою славу. Варто пам’ятати, що кожна людина й ситуація значущі. Цей орієнтир стане в нагоді. Київський університет випускатиме фахівців, залюблених у свою «сродну працю». Тих, хто знайшов себе. Тих, хто пишатиметься спільною alma mater.