DSC_6625Готуючи новорічний номер газети, ми звернулися до представників університетської спільноти з проханням поділитися враженнями року, що минає. На думку редакції, не можуть залишити байдужими думки, якими поділилася заступник директора Інституту високих технологій Галина Грабчук:

 

–У переддень Нового року кожен мимоволі намагається підбити підсумки за рік, оцінити та переосмислити все, що минає.

2015-й рік однозначно був важким для України. Події на Сході, анексія Криму – це те, з чим ми ніколи не зможемо просто змиритися. Але саме зараз мусимо триматися разом як ніколи раніше! Не перестаю захоплюватися нашими чоловіками. Магістр Інституту високих технологій Петро Олексюк уже другий рік захищає наше мирне життя і нашу Україну зі зброєю в руках. В університеті такий мужній і свідомий далеко не він один. Мені направду бракує слів, коли намагаюся про них сказати. Спілкуємося по телефону часто, і він завжди першим питає: «Як у Вас справи? А як студенти? Як новий набір? Ви ж не забудьте передати привіт усім і кожному! Я так хотів би зараз до Вас на лекцію!  А ми також тут вчимося! Я повернуся, ще трохи треба!» Вражає скромність наших воїнів. На їхні професійні свята – День захисника України, День Збройних Сил України – спілкувалися з Петром. Допитувалася, чого б хотілося, ну просто хотілося б, як у дитинстві, свято ж, чогось смачненького? Може вареників, може шоколаду, торт, яких смаколиків, чого? Не вдалося, вони непробивні: «Та, ні, нічого, нас добре годують, нам платять заробітну платню, нічого не треба». Кажу: «Не вірю! Не буває так! Готова навіть полуницю вам переслати, якщо хочеться, все, що завгодно, щоб порадувати просто». Відповідь: «Та що Ви таке кажете, де Ви наберете на всіх полуниці в цей час! Нічого не треба! Може батарейки, як Ви вже так наполягаєте, чи сухий спирт…». У мене немає слів, щиро! Я пишаюся Вами так, що просто не знаю, як ще я можу це виразити словами! Слава Україні! Слава нашим воїнам!