Кан_гориУ 2018 році – подвійний ювілей Канівського природного заповідника: 95 років від заснування й 50 років від дня відновлення. Заповідник створений у тяжкі часи розрухи після Української революції 1917–1921 рр., пережив складне становлення та війну, був ліквідований і нарешті – знову відродився.

Віталій Грищенко,
Канівський природний заповідник,
заступник директора з наукової роботи

Перша назва ювіляра – Державний лісостеповий заповідник імені Тараса Шевченка. її було закріплено Постановою Наркомзему УРСР від 30 липня 1923 року.
Упродовж 1930-тих років заповідник неодноразово намагалися то ліквідувати, то реорганізувати. Із червня 1939 року його передали нашому університетові. Відтоді цей природоохоронний комплекс став базою для проведення наукових досліджень та навчальної практики студентів. Оскільки найчастіше тут працювали біологи й географи, то й заповідник став Канівським біогеографічним.
Під час окупації заповідник не функціонував, а його території належали Канівському лісництву. Після визволення Канівщини в 1944 році робота заповідника відновилася, він знову ввійшов до складу Університету. Студенти й викладачі почали відбудовувати садибу заповідника, хоча самі жили тоді ще в землянках. Уже в 1945 році було відновлено перші житлові й лабораторні будівлі. Незважаючи на післявоєнну розруху, у заповіднику проводилися ґрунтовні наукові дослідження.
Із 1 січня 1952 року Канівський заповідник реорганізований у навчально-дослідний лісгосп, але перебував у складі Київського університету й залишався базою практики й наукових досліджень. Заповідний режим, звичайно, було скасовано, але ліс не вирубали, а землі не роздали колгоспам. Коли ж постало питання про відновлення заповідника, вдалося повернути майже все. «Майже» – бо острів Заріччя потрапив у зону затоплення під час будівництва Канівської ГЕС.
Боротьба за відновлення заповідника довгий час була безуспішною. 12 листопада 1968 р. Постановою Ради Міністрів УРСР було створено 4 заповідники: Карпатський, Поліський, Канівський, Луганський. Цю дату можна вважати другим днем народження Канівського заповідника.
Уже в перших документах – про передачу заповідника Київському університетові й про поновлення його роботи в 1944 році – підкреслювалося, що заповідник повинен бути базою для науково-дослідних робіт і навчальної та виробничої практики студентів. Цю функцію комплекс успішно виконує вже понад 70 років. Тут проводили дослідження сотні науковців – і Київського університету, й інших навчальних закладів та академічних установ. Не оминали заповідник увагою й зарубіжні вчені. Саме тут збиралися матеріали для численних курсових, дипломних робіт та дисертацій.
Природний комплекс Канівського заповідника вважається одним із найкраще вивчених в Україні. Загальна кількість присвячених йому публікацій уже наближається до 4-х тисяч. Ну й, звичайно ж, канівська практика – це незабутні враження для багатьох тисяч студентів КНУ.