DSC_6243Мирослава ВОЛОШЕНЮК,
Діана БАРАХТІЙ,
хімічний факультет
студентки

Від 1992 року в Україні відбувається Турнір юних хіміків серед школярів. Мабуть, багато хто чув, а можливо, і брав участь у Всеукраїнській олімпіаді з хімії, фізики або іншого предмета. Маючи спільну мету, ці два змагання абсолютно різні за своєю суттю. Олімпіада – це передусім демонстрація глибоких знань предмету і вміння швидко та якісно розв’язувати задачі. А Турнір  наближає до реального наукового життя, тут кожен має вміти розповісти про свої здобутки і переконливо довести правильність їхньої інтерпретації.
Турнір – змагання командне. Наприкінці зими – на початку весни журі на офіційному сайті оприлюднює набір завдань, і майбутні учасники повинні запропонувати розв’язок по кожному із них. Зазвичай таких завдань 15, різного рівня складності і з різних напрямків хімії. На відміну від олімпіадних, вони не мають кінцевого розв’язку. Тобто – взагалі.
Восени всі команди з’їжджаються в одну точку України, де презентують свої розв’язки і дискутують на тему розв’язків інших команд. Сам процес бою (а саме так називається основна дія Турніру) відбувається дуже просто: у ньому беруть участь 3 команди, які по черзі виступають в одній із трьох ролей – Доповідача, Опонента і Рецензента. Доповідач  представляє своє бачення розв’язку задачі, Опонент допомагає поглянути на це все з іншого боку, намагається знайти слабкі сторони доповіді і допомагає доповнити розв’язок, тоді як задача Рецензента – оцінити зусилля Доповідача й Опонента.
Як відомо, у реальному світі тільки той, хто здатен взаємодіяти із суспільством, уміло наводити аргументи і переконувати публіку, досягає успіху. На жаль, класичний олімпіадний рух практично не передбачає взаємодію учасників, що призводить до певної замкненості. такий підхід не розвиває школяра як учасника наукової спільноти.
Участь у Турнірі дозволяє максимально розкрити свій потенціал, це чудова можливість покращити свої комунікативні вміння,  навички пошуку та систематизації інформації, які не втрачаються після закінчення школи. Більшість учасників турнірів повертаються в тій чи іншій ролі: хтось долучається до роботи журі, хтось тренує команди, а хтось просто приєднується до своїх друзів та спостерігає за запеклою боротьбою.
Викладачі, наукові співробітники та студенти нашого Університету – активні учасники Турніру. В останньому з них доцент Василь Пивоваренко постав у ролі експерта та щохвилини спостерігав за ходом боїв, очолював Апеляційну комісію. До роботи журі долучилися співробітники практично всіх кафедр факультету (Олександр Бєда, Сергій Алексеєв, Олександр Григоренко, Валерія Маханькова). Не менш різнобарвною виявилася і команда студентів: від тих, хто тільки відіграв останні свої бої (Денис Кваша, Діана Барахтій, Мирослава Волошенюк), до вже досвідчених та авторитетних студентів магістратури (Олена Шипуль, Олександр Ляшук, Костянтин Бичков).