DSC_0210Володарка шанованих у математичному світі премій (Салема, Інституту Клея, Рамануджана, Рут Літл Саттер) Марина В’язовська виступила не тільки на відкритті EGMO-2019, а й перед викладачами та студентами своєї alma mater на механіко-математичному факультеті КНУ. Авторка відомого розв’язку задачі про пакування куль у 8-вимірному просторі розповіла учасникам семінару (серед яких були навіть учні її рідного КПНЛ № 145) про конфігурацію з мінімальною енергією – продовження проекту на улюблену тему.
Після семінару Марина відповіла на кілька наших запитань:

– Колись Ви назвали розмірності 8 і 24 чарівними. Чим вони такі особливі?
– У математиці є багато чарівного, різних дивних речей. Якщо дивитися на це крізь призму оптимізації – оптимального пакування, оптимізації енергії – то виходить, що розмірності 1, 2, 8 і 24 мають незвичайні властивості, яких ми не спостерігаємо в інших.
– Ваш розв’язок три роки тому вразив математичний світ і продовжує приносити високі нагороди. Чи знайшов він уже практичне застосування?
– Журналісти люблять писати, що завдяки моєму рішенню вже покращили сигнал з космосу, але це не так. Насправді ці особливі конфігурації були використані для обробки сигналу ще у 70-ті роки, задовго до мого народження, і мій результат ніяк не покращує те, що вже було тоді.
Я займаюся теорією чисел, абсолютно фундаментальною математикою. Ми покращуємо математичні методи – і саме це є корисним і неодмінно знайде своє застосування.
– Кажуть, мовою математики можна описати будь-які процеси. А що не здатна описати математика?
– Класична математика, яку вивчають в університетах, написана у XIX – на початку XX ст. Її розробляли для опису базових фізичних законів, для застосування в інженерії. Нині з розвитком технологій у нас зовсім інші задачі. Скажімо, у біоінформатиці хочуть описувати біологічні процеси математичною мовою, але для цього потрібна нова мова! Наприклад, хочуть описувати живу клітину, але ж вона складна – як місто. Чи можна математичною мовою описати місто, та ще й таке, що розвивається на іншій планеті, ми його ніколи не бачили і можемо лише опосередковано бачити, що там відбувається? Для цього потрібна нова математика і нова мова, але це, на мою думку, позитивний момент, адже означає, що ми повинні розвиватися далі.
– Марино, якби нині Ви були студенткою, чому приділяли б уваги найбільше?
– Пам’ятаю, що свого часу не приділяла достатньо уваги вивченню іноземних мов, а тепер вони так знадобилися! Ще трохи шкодую, що студенткою не надто серйозно ставилася до занять спортом. Лише з роками зрозуміла, наскільки це насправді важливо.
– Якому заняттю Вам шкода присвячувати час і на що його бракує?
–Як це не банально, не люблю витрачати час на прибирання, заповнення податкової декларації. Завжди варто приділяти час людям: сину, чоловікові, батькам, учням, друзям. Часу катастрофічно не вистачає: як кожній людині, хотілося б мати більше днів у тижні, більше годин у добі. Дуже важливо для математика присвячувати час саме математиці! Якщо мені бракує часу на математику, я стаю дуже сердитою, і спроби зайнятися чимось іншим виходять марними.
– Чи був у Вас викладач, якому Ви завдячуєте своїми успіхами у професії?
– Думаю, далеко не один. Мені пощастило ще зі шкільних років. У ліцеї у нас викладав математику Андрій Валерійович Князюк, який приділяв нам дуже багато часу й уваги, у нього були надзвичайно цікаві уроки. А наш учитель фізики Олексій Григорович Розенвайн просто закохував школярів у свою фізику, вчив мислити критично. Його легендарний гурток із фізики працював незалежно від будь-яких обставин у четвер і суботу – багато років і поколінь.
В Університеті запам’яталися чимало викладачів. Мій науковий керівник Ігор Олексійович Шевчук – приклад людини, яка не тільки викладає студентам, а й будує відносини зі своїми учнями і насправді допомагає стати справжнім математиком. Нещодавно, на жаль, пішов із життя мій інший науковий керівник Сергій Адамович Овсієнко, він теж завжди з великим ентузіазмом ставився до викладання й до науки. Мені здається, знання передаються не тільки через книжки чи інтернет, насамперед вони передаються від людини до людини.

Спілкувалася Лариса КІТ